Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2017 року Справа № 916/1339/16 Вищий господарський суд України у складі колегії:

головуючого:Студенця В.І.,суддів:Бондар С.В., Палія В.В.за участю представниківпозивача - не з"явився, відповідача - не з"явився,розглянувши касаційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси Міністерства оборони Українина постановуОдеського апеляційного господарського суду від02.11.2016та на рішенняГосподарського суду Одеської областівід22.07.2016у справі№ 916/1339/16за позовомПівденної виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Одеській області (№51)доКвартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси Міністерства оборони Українипростягнення 46 247,55 грн

В С Т А Н О В И В:

Південна виправна колонія управління Державної пенітенціарної служби України в Одеській області (№51) звернулась до Господарського суду Одеської області з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси Міністерства оборони України про стягнення 46247,55 грн., з яких 44045,15 грн. - основний борг, 2202,40 грн. - штраф.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.05.2016 порушено провадження у справі №916/1339/16 за позовом Південної виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Одеській області (№51) до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси Міністерства оборони України про стягнення 46247,55 грн.

Рішенням Господарського суду Одеської області (суддя Шаратов Ю.А.) від 22.07.2016 позов задоволено частково; стягнуто з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси Міністерства оборони України на користь Південної виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Одеській області (№51) 44045,15 грн. основного боргу, 2202,25 грн. штрафу; в задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: Гладишева Т.Я. - головуючий суддя, судді Головей В.М., Савицький Я.Ф.) від 02.11.2016 рішення Господарського суду Одеської області від 22.07.2016 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою Одеського апеляційного господарського суду від 02.11.2016 та рішенням Господарського суду Одеської області від 22.07.2016, Квартирно-експлуатаційного відділ м. Одеси Міністерства оборони України подав касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального права, а саме ст.ст.526, 610, 611 ЦК України та норми процесуального права - ст.ст. 34, 43 ГПК України.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 06.03.2017 касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 29.03.2017.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

У справі, яка розглядається, судами попередніх інстанцій встановлено, що 29.04.2014 між Південною виправною колонією управління Державної пенітенціарної служби України в Одеській області (№ 51) (виконавець) та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Одеси Міністерства оборони України (замовник) було укладено договір № Г-30 на виконання робіт та надання послуг з використанням праці спецконтингенту Південної виправної колонії УДПтС України в Одеській області (№ 51), відповідно до умов якого виконавець надає в розпорядження замовника одну особу із числа спецконтингенту для здійснення робіт на територіях/об"єктах замовника з оплатою праці відповідно до зайнятості на протязі 8 годин щоденно при п"ятиденному робочому тижні в розмірі 150 % місячної мінімальної заробітної плати, встановленої чинним законодавством, з яких: 100 % місячної мінімальної заробітної плати виплачується працюючому з числа спецконтингенту пропорційно відпрацьованому часу, а 50 % цієї суми направляється у доходи від працевикористання спецконтингенту.

Згідно з п. 3.1 договору оплата праці спецконтингенту здійснюється замовником шляхом перерахування 150 % місячної заробітної плати на рахунок або в касу виконавця до останнього числа поточного місяця, відповідно до розрахункових документів та/або акта виконаних робіт, підписаного уповноваженим представником обох сторін.

За порушення термінів оплати праці працівників з числа спецконтингенту замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі 0,1 % суми, з якої допущено прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково сплачує штраф у розмірі 5 % від вказаної суми (п.4.1 договору).

Додатковою угодою №1 та додатковою угодою №2 від 18.06.2014 були внесені зміни до п.1.1 договору № Г-30 від 29.04.2014 щодо кількості осіб з числа спецкондингенту, які виконувати роботи на території замовника.

Додатковою угодою № 3 від 28.08.2014 до договору сторони на підставі ст.ст. 631, 651 ЦК України розірвали договір № Г-30 на виконання робіт та надання послуг з використанням спецконтингенту Південної виправної колонії (№ 51) від 29.04.2014. При цьому, сторони дійшли згоди про те, що фінансові зобов"язання, які не були виконані за цим договором на момент його розірвання, мають бути виконані в повному обсязі зобов"язаною стороною.

Внаслідок укладення договору, між сторонами, відповідно до ст. 11 ЦК України виникли цивільні права та обов'язки (зобов'язання).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч.1 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (Аналогічні положення містяться в ст. 193 ГК України).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання своїх зобов"язань за договором позивачем були надані послуги відповідачу на загальну суму 52762,93 грн., що підтверджується актами про надання послуг, які підписані обома сторонами без будь-яких зауважень та застережень і скріплені печатками підприємств. Відповідач лише частково у розмірі 8717,78 грн. оплатив вартість наданих послуг, в результаті чого утворилась заборгованість в розмірі 44045,15 грн. Сума заборгованості у розмірі 44045,15 грн. підтверджена актом звірки взаєморозрахунків від 31.12.2014, який підписаний сторонами без зауважень та скріплений печатками підприємств.

Відповідно до ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно зі ст. 599 ЦК України, за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

В силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

З урахуванням зазначених норм права, умов договору, встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи щодо неналежного виконання відповідачем своїх зобов"язань в частині оплати вартості наданих позивачем послуг, колегія суддів вважає обгрунтованими висновки попередніх судових інстанцій про наявність правових підстав для стягнення з відповідача 44045,15 грн. основного боргу та 2202,25 грн. штрафу.

Згідно з ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи скаржника про пропуск позивачем позовної давності по вимогам про стягнення штрафу, колегія суддів відхиляє з підстав того, що відповідно до ч.3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, однак відповідачем така заява до суду першої інстанції не подавалась, а суд відповідно до чинного законодавства не наділений повноваженнями з власної ініціативи застосовувати наслідки спливу позовної давності.

Інші доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та передусім зводяться до переоцінки доказів, а суд касаційної інстанції в силу положень ч. 2 ст. 1117 ГПК України не має права додатково перевіряти докази.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судами попередніх інстанцій на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки судів попередніх інстанцій відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси Міністерства оборони України залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 02.11.2016 та рішення Господарського суду Одеської області від 22.07.2016 у справі №916/1339/16 - без змін.

Головуючий - суддя Студенець В.І.

Судді: Бондар С.В.

Палій В.В.